Новий рік не за горами. Ось уже й грудень настав. Хоч і немає за вікном снігу та інших атрибутів зими, але в повітрі все більше і більше відчувається подих свята, подих Нового Року. То тут, то там запалюються новорічні ялинки. То тут, то там відбуваються передноворічні свята – ялинки для дітей, бали для молоді.

Нещодавно в торговельно-розважальному центрі «Термінал», що у Броварах Київської області, відбувся передноворічний студентський бал під патронатом губернатора Київщини Анатолія Йосиповича Присяжнюка. Допомагали йому в такій чудовій справі його заступники, а також – управління сім’ї та молоді, управління культури, Київський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Дуже хочеться подякувати нашій обласній соціальній службі за організацію свята, а також – місцевим соціальним службам, які допомогли гостям доїхати на бал. Я була однією з тих, кому пощастило побувати на цьому чарівному святі.

Як же ж я готувалася до цього балу! Чи не кожен день я перебирала свій одяг, не знаючи, що ж обрати. Певно, кожна дівчина знайома з такою проблемою, коли, здається, повна шафа одягу, а вдягти абсолютно нічого. Враховуючи те, що я послуговуюся інвалідним візком, то проблема дещо загострювалася, адже перебування на візку додає деяких складнощів при виборі одягу… І тут, точно як казковій Попелюшці, мені зустрілася добра фея, яка допомогла вирішити цю проблему.

І ось, нарешті, вечір спустився на землю, і розважальний центр «Термінал» став наповнюватися святковим мерехтливим світлом, музикою, новорічними барвами і – найголовніше − красивими дівчатами у вечірніх сукнях, галантними юнаками − справжніми кавалерами в ошатних костюмах із краватками.

Концертна зала «Терміналу» була схожа на чарівний палац – навкруги сяяли яскраві ялинкові прикраси, адже скоро Новий Рік. Як же ж без лісової красуні на передноворічному балу? Не менш яскраво сяяла і сцена, на якій відбувалося головне дійство балу. Адже юних принців та принцес вчили танцювати вальс та інших танців, а потім були веселі конкурси з подарунками.

Кульмінацією балу стали виступи зірок українського шоу-бізнесу. Свої пісні глядачам дарували групи «Голівуд-FM», «Авіатор», «Нікіта». З появою цих артистів зал перетворювався на суцільний танцювальний майданчик. А згодом на сцену вийшов ді-джей, і поступово чарівний розкішний бал перетворився на не менш чарівну веселу дискотеку.

Свято це було дійсно чарівним, адже нарівні зі звичайними студентами на балу розважалися молоді люди з особливими потребами. Ні візок, ні милиці, ні інші «особливі потреби» не заважали їм веселитися й радіти. На один вечір забулися всі проблеми: і негаразди зі здоров’ям, і ті моменти, коли, здавалося б, весь світ тобі, неначе мачуха для Попелюшки, – все забулося…

Хоч зараз і ХХІ сторіччя, і нині проблема Попелюшки ніби й не актуальна, і жінки тепер є активними учасниками всіх аспектів життя суспільства, але… Але ті особливості здоров’я, що вішають на людину ярлик «інваліда», або більш толерантне поняття «людина з особливими потребами», все ж перетворюють життя дівчат, які мають певні обмеження здоров’я, на своєрідну історію Попелюшки. Адже їм складніше потрапити у більшість театрів, нічних клубів, ресторанів, навіть лікарень та магазинів. І не лише через малу кількість пандусів, а й через низьку культуру суспільства стосовно людей із особливими потребами, а також через психологічні комплекси, породжені вищезазначеними причинами.

І тому так добре, що нарешті започатковано такі заходи, як от студентський бал у броварському «Терміналі», де разом зі звичайною молоддю відпочивають і веселяться юнаки та дівчата з особливими потребами.

Студентський бал вийшов дійсно чарівним, яскравим та веселим. Емоції, що панували на святі, були настільки шаленими й позитивними, що навіть після закінчення балу хотілося знову й знову повернутися у «Термінал», знову відчути себе Попелюшкою, яка хоч на кілька годин стала прекрасною принцесою…