Саме так називається фестиваль творчості студентів з особливими потребами,
який вже увосьме організували та підтримали ВМУРОЛ «Україна», Національна Асамблея інвалідів України, Київський міський
центр соціальних служб дітей, сім'ї та молоді, Всеукраїнська громадська
організація студентів - інвалідів "Гаудеамус”, Благодійний фонд „Добробут ХХІ
ст.”, Національна організація скаутів України, Студентська
організація українських скаутів, Спілка
громадських організацій інвалідів м. Києва. Приємно відзначити, що у фестивалю
«Сяйво надій» цього року було багато спонсорів, зокрема, Благодійні фонди «Їжа
життя», «Добробут ХХІ ст.» та «Миролюб»;
торгові марки «Камчадал» і «Небесна криниця»; фірма «Тарот», а також –
косметична компанія «Оріфлейм».
Протягом фестивалю діяло почесне журі на
чолі з першим проректором університету «Україна», доктором економічних наук,
професором Ларисою Федорівною Романенко. Серед членів журі, зокрема, були
головний редактор газети університету «Україна» Анатолій Урбан, директор Святошинського
районного центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді Ірина Григорівна
Крижанівська та представник Національної Асамблеї інвалідів України Лариса
Юріївна Байда.
Також підтримати талановитих студентів
прийшла майже вся адміністрація університету «Україна» в особі ректорів, а
також – директорів інститутів.
Фестиваль розпочався теплими
привітаннями та побажаннями, які висловили гості фестивалю, серед яких –
директор інформаційного агенства «Інтеркультура» Володимир Сорока.
Як і кожного року, фестиваль «Сяйво надій» – місце, де зустрічаються старі
та нові друзі; небосхил, де запалюються нові зірки та продовжують сяяти вже
відкриті. Адже недарма фестиваль називається «Сяйво надій», бо в серці кожного
учасника сяє надія, що його талант побачать і оцінять належним чином члени журі
та інші учасники.
Фестиваль проходив у кілька етапів, його кульмінацією став півфінал, який
пройшов 7 грудня у культурно-розважальному комплексі «Бінго» та фінал, що відбувся
9 грудня у будинку офіцерів.
Півфінал фестивалю проходив у дружній обстановці. Кожного, хто виходив на
фестивальну сцену, міг відчути пітримку залу: то тут, то там лунало
підбадьорливе «Молодець!». І не важливо, вперше, чи ні, брав студент участь у фестивалі,
гаряча підтримка журі, волонтерів та глядацького залу була йому гарантована.
Глядачі дуже тепло сприймали кожного учасника півфіналу. Ніхто просто не
міг відірвати очей від сцени. А на сцені творилися справжні дива таланту. Так,
в черговий раз порадував своїм виконавським мистецтвом Вокальний ансамбль
Університету «Україна» «Дніпрові зорі».
Також, просто чудово виступили Артем Кивлюк та наталя Яременко з жестовою
піснею «Букет из белых
роз, а також Ірма Зуєва та Дмитро Сергієчко, які виконали прекрасний
танець-контемп «Не відпускай». Фестиваль «Сяйво надій» – це без сумніву
справжнє свято. А яке ж свято без гумору?!. В образі кумедного діда Ярила
Олександр Петров з Горлівки прочитав кілька веселих гуморесок.
На фестивальній сцені сяяло дуже багато талантів і мені було дуже приємно
виступати поруч з вищезгаданими артистами, а також – з неодноразовим переможцем
фестивалю Русланом Іщенком, який виконав чудову пісню з репертуару Світлани
Мирводи «Акацій дух». Я ж виконувала під гітару власну пісню «Сонце в душі».
Нікого не залишив байдужим виступ дуету з Вінниці – Марії Остапенко та
Оксани Кучми. Дівчата виконали відому та популярну пісню з репертуару Софії
Ротару «Одна калина», та так старанно, так гарно, що їм підспівував та
підтанцьовував чи не весь глядацький зал, а особливо постарались волонтери.
Вони так весело танцювали, що, здавалося, потрапив не на конкурс, а на
дискотеку. Виступ дівчат можна сміливо назвати справжньою окрасою фестивалю.
Потім, Марія прочитала власний вірш. Забігаючи на перед, скажу, що Марія
отримала Гран-прі фестивалю «Сяйво надій», а також подарунок від Національної
асамблеї інвалідів України – путівку на п’ять днів до Євпаторії.
Не обійшлося на святі і без гостей. Свої чудові пісні подарували глядачам
заслужена артистка України, старший викладач університету «Україна» Світлана
Мирвода та гурт «Українські барви», а чемпіонка з бальних танців на візку Олена
Глушкова та Сергій Сіверський подарували чудовий східний танок.
Час минав дуже швидко і ось, півфінал фестивалю «Сяйво надій» добіг до
свого кінця. Але свято на цьому не закінчилося, адже 9 грудня у Будинку
офіцерів пройшов святковий концерт, приурочений до 12-річчя Відкритого
Міжнародного Університету розвитку людини «Україна».
Найбільш хвилюючою та очікуваною частиною цього концерту стало нагородження
переможців фестивалю «Сяйво надій». Варто ще сказати, що цьогорічний фестиваль
був присвячений саме дванадцятій річниці створення університету. Отже, окрім
вже згадуваної Марії Остапенко з Вінниці (Гран-прі), заслужені нагороди
отримали:
1.
Скрипник Вікторія м. Київ у номінації
«Літературна»;
2.
Россолова Наталія м. Київ у номінації
«Пісенний вернісаж»;
3.
Сахаритова Марія м. Миколаїв у номінації
«Танцювальні ритми»;
4.
Височанський Дмитро м. Київ у номінації
«Дизайнерське мистецтво»;
5.
Шевченко Тетяна м. Полтава у номінації
«Музична»;
6.
Легеза Ігор м.Київ у номінації
«Науковець року»;
7.
Петров Олександр м. Горлівка у номінації
«Виконавче мистецтво»;
8.
Кивлюк Артем м. Вінниця у номінації
«Декоративно-прикладна»;
9.
Клімов Олександр м. Горлівка у номінації
«Країна фантазій»;
10.Бондаренко
Ярослав м. Кіровоград у номінації «Фотографічна»;
11.Задорожній
Нікіта м.Київ у номінації «Спортсмен року»;
12.Саркісян Марина
м.Київ у номінації «Художня»;
13.Кивлюк Артем та
Яременко Наталія м. Вінниця у номінації «Жестова пісня»;
14.Мартинюк Дмитро м.
Горлівка у номінації «Спец приз журі»;
15.Леонтян Михайло
м. Миколаїв у номінації «Приз глядацьких симпатій»;
16.Задорожній
Нікіта м. Київ та Ящик Іван м. Нова Каховка – «Спеціальний приз чемпіонки та багаторазової призерки параолімпійських ігор з
плавання та лижного спорту Олени Акопян».
Всі переможці фестивалю – просто таланти! Таланти з великої літери! І тим
більше мені було приємно отримати нагороду в номінації «Авторська пісня».
Ось і закінчився фестиваль «Сяйво надій». Фестиваль, у якому є пере-можці,
та нема переможених. Бо людина, в серці якої, наче коштовний камінь, сяє надія,
просто не може бути переможеною.
