Настав новий 2009 рік. Настав, як і годиться, о дванадцятій ночі 31 грудня. Мабуть, кожен, хто сидів за святковим столом у цей день, думав: а що ж такого цікавого було у цьому році? Що ж такого найкращого було у цьому році? Якщо ви задасте це питання маленькій мешканці Баришівського району Насті Батюк, то відповідь буде однозначною: фестиваль «Повір у себе»! З нею, упевнена, погодяться всі, хто з’їхався чудового ранку 21 грудня до дитячого табору ім. Гагаріна, що в м. Ірпінь на 15 обласний фестиваль творчості дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Повір у себе».

Радісно було, що у час, коли країна переживає економічну кризу, все ж таки знайшлися люди, які не пошкодували ні фізичних, ні фінансових, ні моральних зусиль, щоб подарувати добру, чарівну казку дітям і молоді, у яких є певні фізичні обмеження.

Радісно було спостерігати за щасливою та усміхненою Настею та її батьками, коли вони зустрічали друзів, з якими познайомились на минулому фестивалі.

Радісно було мені зустрічати старих друзів та спостерігаючи здивовані посмішки новачків, які вперше приїхали на фестиваль.

Отже, фестиваль розпочався. Було все: і радісні усмішки волонтерів, які зустрічали їх на порозі табору і допомагали заносити речі і везти коляски; і доброзичливі та серйозні вожаті, які з радістю приймали у свої загони як досвідчених учасників, так і новачків; були концерти, в яких кожна дитина чи молода людина, що брала участь у фестивалі, могла показати свої таланти; були цікаві різноманітні гуртки – було все, що не можливо описати словами… але про все по порядку.

Фестиваль розпочався з оформлення холу корпусу – всі вирізали зірочки, хмаринки та сніжинки, щоб потім прикрасити ними стіни холу та вхідні двері до кімнат. Варто відзначити, що абсолютно всі із задоволенням взялися до роботи: і діти, і волонтери, і вожаті, і батьки. Потім була ще одна можливість проявити творчий талант та винахідливість при оформленні виставки робіт учасників. А виставка, скажу я вам, була просто пречудова. Тут і малюнки, і вироби з бісеру, і в’язані речі, і вишивки… Від такого чарівного, весняного різнобарв’я просто очі розбігалися: не можливо було обрати, до яких виробів підійти спочатку: чи до квітів з бісеру, які, мов справжні, красувалися у вазі та кошику, чи до пухнастого м’якого зайчика, який був настільки гарно зроблений, що кожен, хто підходив до м’яких іграшок, не минав можливості погладити його.

Виставка формувалася не лише з робіт, які учасники привозили з собою на фестиваль, а і на різноманітних гуртках, які стали вже доброю традицією фестивалю. Один із них – бісероплетіння – пощастило вести і мені. Я була рада поділитися своїм досвідом у бісероплетінні всім, хто приходив на гурток: і дітям, і дорослим. Варто сказати, що на гуртки діти ходять не лише самі, а і зі своїми мамами, навіть цілими сім’ями, як от Настя та її батьки. Вони усі в трьох доклали багато зусиль, щоб «дерево щастя», яке ми всі робили для виставки з бісеру та проволоки, було гарним, чарівним, неповторним – справжнім деревом щастя.

Ще одною окрасою фестивалю «Повір у себе» ось уже 15 років є концерти учасників. Так, окрасою, адже за красою пісень та віршів, які виконувалися зі сцени, за вибуховою атмосферою оплесків, якими раз у раз  спалахував глядацький залі, фестивальні концерти нічим не поступалися концертам зірок, а може, навіть, і перевищували їх. Атмосфера на фестивальних концертах була настільки шалена, що одного разу навіть не витримала апаратура і фонограма, яка мала супроводжувати виступ Насті Батюк, відмовилася грати. Але це зовсім не означає, що виступу не було – маленька і тендітна дівчинка абсолютно не розгубилася і продовжила виступ вже без фонограми. Так, справжнє мистецтво не потребує нічиєї допомоги, йому не страшні такі дрібниці, як технічна несправність музичної апаратури.

Тож не дивно, що наша Настя стала однією з лауреатів 15 обласного фестивалю творчості дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Повір у себе». Разом з Настею дипломи лауреатів отримали багато дітей, серед яких – Настин друг з попереднього фестивалю Ваня Колясников зі Славутича. Взагалі, на цьому фестивалі, як і у кожній добрій казці, перемогла дружба – всі отримали грамоти, дипломи та подарунки.

На жаль, як і все у цьому світі, казки теж закінчуються. Закінчився фестиваль. Фестиваль минув, але залишив кожному, хто побував на «Повір у себе» мрію. Мрію про те, що наступного року фестиваль відбудеться, що фестивалю «Повір у себе» не будуть страшні ні криза в економіці, ні криза у серцях.

Настав Новий Рік і не важко здогадатися, яким було бажання, яке загадали учасники фестивалю у Новорічну ніч: «Поїхати на фестиваль «Повір у себе-2009!» І всі сподіваються, мріють про те, що це бажання обов’язково здійсниться. Тож хочеться побажати фестивалю «Повір у себе», щоб він, незважаючи на різноманітні кризи та негаразди, як матеріального, так і духовного характеру, дарував свою чарівну казку кожному, хто доторкнеться до його життєдайного джерела, адже на нього вже чекають ті, хто, маючи фізичні вади, не втрачає сили духу, не втрачає надії, не втрачає віри у себе. І серед них – маленька дівчинка Настя.