Матеріал підготовлено і розроблено в рамках проекту за допомоги Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні за матеріалами мережі Інтернет

Світлана Патра

    Нещодавно мешканців Данії сколихнула історія дівчини, що прийшла до тями після відключення її від апарату штучного дихання. Однак, все по порядку.  Ось, що говорить про цю неоднозначну ситуацію сайт «Вести.Ru»: 19-річна Каріна Мельхіор рік тому поїхала за кермом батьківського авто на пляж. Дорогою дівчина не впоралась з керуванням і, як результат – аварія, черепно-мозкова травма. У лікарні Каріна впала в кому.

     В той же час, у тій же лікарні данські телевізійники готували фільм про сім’ї, які зіштовхнулися з необхідністю прийняти рішення про пожертвування органів своїх близьких. Вони документували все, що траплялося з дівчиною з перших днів її перебування в госпіталі. В кадр потрапив і момент остаточної постановки діагнозу – через три доби лікарі визнали у Каріни смерть мозку і, тим самим, відсутність шансів на те, що вона вийде з коми. Але ж можливе ще хоч якесь диво? – питає у лікарів батько Каріни, Кім Мельхіор. Ні! – категорично заявляють лікарі, розбиваючи надію батьків. І вони погоджуються відключити доньку від апарату штучного дихання.

     Однак за добу дівчина почала приходити до тями. А вже рік по тому Каріна веде той же спосіб життя, що і до аварії, навіть намагається повернутися до улюбленого кінного спорту. Батьки Каріни Мельхіор вже подали скаргу на госпіталь, адже доба без штучної вентиляції легенів, можливо, завдала мозку дівчини більшої шкоди, а ніж аварія. Каріна майже не має короткочасної пам’яті, вона не відчуває запахів. Повний масштаб ушкоджень ще належить оцінити.

    Я думаю, мої колеги повели себе надто різко. Інформувати родичів потрібно, не вбиваючи надію. – говорить один із лікарів госпіталю, де лікувалася дівчина.

Цей випадок вже призвів до того, що Міністерство охорони здоров’я Данії вирішило повністю переглянути процедуру пересадки донорських органів від безнадійно хворих.

     Адже дійсно – немає жодних гарантій, що дива все ж не станеться. Відомі випадки, коли люди, провівши місяці і навіть роки в комі, приходили до тями і одужували.

    Саме у таких випадках і хворим, і їх родинам має приходити на допомогу комплекс заходів, які становлять паліативну та хоспісну допомогу. Серед таких заходів – забезпечення:

1. Права не страждати від болю;

2. Соціально-правових гарантій окремим групам невиліковно хворих (ВІЛ/СНІД, онкологічні за хворювання);

3. Участь релігійних структур та церковних організацій у допомозі невиліковно хворим та їх родичам, а також – людям, що зіткнулися з необхідністю прийняття рішення щодо пожертвування органів хворого родича.

   Серед прав, які має помираючий, зокрема, через наслідки нещасного випадку, та його родичі, є право на ретельно дібрану, детальну інформацію щодо стану здоров’я, отримання чесних відповідей на питання та участь у прийнятті рішення і право на дотримання належної поваги до свого тіла після смерті – говорять про права помираючої людини у спільній праці д.м.н. М. Крайнік, о. П. Краков’як та полська «Gazeta Wyborcza»

     Судячи з наведеного вище випадку з Каріною Мельхіор, лікарі часто можуть поспішно робити висновки щодо стану хворого та його життєвого прогнозу. Отже, медичним працівникам слід ретельніше оглядати хворого і, що не менш важливо, ретельніше добирати слова, повідомляючи родичам хворого про його діагноз та роблячи життєвий прогноз людини, незалежно, чи вона хворіє довго, чи впала в кому внаслідок нещасного випадку.

   Асоціація паліативної та хоспісної допомоги спільно зі своїми партнерами провадить дуже важливу і потрібну роботу щодо роз’яснення тяжкохворим та родичам пацієнтів їх прав. Детальніше про роботу Асоціації можна дізнатися на сайті організації: www.palliativ.kiev.ua. Ця робота дуже важлива, оскільки лікарські помилки можливі не лише у нашій державі, чиє законодавство потребує ретельного вдосконалення, але і у зовні благополучній Данії.