Натхнення – невід’ємна частина творчості. Кожен митець чекає, коли прийде та єдина, без якої вірші – римований набір слів, а картина – лише рукотворне зображення дійсності. Чекає на музу – уособлення натхнення. Тож не дивно, що музу малювали, що їй складали молитви-прохання. Та іноді примхлива муза залишає бідолаху. А творити так хочеться. Ситуація погіршується іноді ще й тим, що творчість для когось – ще і робота. Так, у наш час на примхливу музу чекають не лише художники та поети, а і журналісти, науковці та… студенти. Так так, студенти. Адже щоб написати контрольну чи курсову, так, щоб викладач не сумнівався у її оригінальності, часом потрібно неабияке натхнення.

Тож не дивно, що пошук заблукалої музи – на другому місці після самої творчості. Кожен із поетів чи художників має у своєму арсеналі один чи кілька засобів подолання творчої кризи. Дієвих та не дуже, правильних і сумнівних – засобів тих безліч, залежно від того, наскільки людина вважає себе творчою особистістю та як вона ставиться до творчості загалом.

Тож як подолати у собі творчий застій? Відомі особистості мали в своєму арсеналі безліч засобів боротьби з творчою кризою. Та щоб їх дізнатися, потрібно перегорнути тисячі книжкових сторінок, адже нас розділяють десятки, а то і сотні років. Книга хоч і дієвий засіб передачі інформації, але лише посередник між автором і читачем. А хочеться дізнатися про все з перших вуст. Тож я поцікавилася думкою про натхнення та способи його «прикликання» у моїх сучасників та друзів, які є поетами, письменниками, художниками, журналістами та представниками інших творчих професій. І ось, що вони відповіли:

‒       Я просто сідаю і починаю писати, навіть коли у мене немає думок, просто пишу короткі речення, словосполучення, а через якийсь час думки утворюють цілком прийнятний текст. – говорить ведуча програм Національної радіокомпанії України Ганна Короненко і додає:  А ще обов’язково вимкнути усі аудіо-відео-інтернет-мобільні пристрої, зачинити двері в кімнату і попросити рідних не заважати.

Студентці Олені Ткачук з Києва допомагає молитва. «Не з молитовника, а від серця. Вона може бути без слів, але головне щира. От тоді і натхнення прийде і шедевр створиться!» – стверджує дівчина. Поет Степан Гірчак із Львівської області – «А я просто замислююсь, закриваю очі переживаю все своє життя в думках, згадую,(тільки хороше), трішки сумного, мрію....(тільки не фантазую!) І виходить вірш. Або просто присвячую його людині яка мені імпонує, близька по духу і дорога серцю. Тоді виходить супер, тому що нема нічого кращого, аніж те, що йде від щирого серця!» – впевнений Степан. Варто додати, що поезія допомагає Степану долати життєві негаразди, пов’язані з… інвалідністю. Поезія рятує Степана від нудьги та відчаю, піднімає на вершини таланту та мужності.

Скільки людей, стільки й думок. Творчість не має точних законів та шляхів вирішення окремих задач. Натхнення може прийти у найнесподіванішу мить. Варто іноді лише пережити щось неймовірне, що змусить заблукалу музу знайти дорогу до поета.  Прочитати щось вражаюче, від захоплюючої книги до влучного статусу в соціальній мережі. Або ж побачити геніальний фільм чи зворушливий відеоролик. Шлях до натхнення буває легким або ж тернистим. Та кінець цього шляху один – твір. Твір, який не залишить байдужими читачів, слухачів чи глядачів. А якщо пощастить – такий твір у свою чергу надихатиме інших поетів чи художників на нові шедеври. Кругообіг творчості вічний.